cons

Вальдорфська педагогіка

Створено: Четвер, 26 грудня 2013, 13:42

Вальдорфська педагогіка Вальдорфська педагогіка нерозривно пов'язана з ім'ям Рудольфа Штайнера (1861-1925 рр..). Штайнер вивчав у Відні в Технічній Вищій Школі геометрію, математику, фізику, хімію і біологію, а також займався філософією і, перш за все, творами Гете. У 1919 році Штайнер заснував Вільно-вальдорфську школу. З того часу, ця модель поширилася по всьому світу.

У цих школах всі учні, без вийнятку, повинні отримувати індивідуальну підтримку з рівною увагою до процесів пізнання, переживання і дії. Ця модель перенесена також на дитячі садки. Таким чином, «повна» вальдорфска школа працює з дітьми від 3-х до 18-ти років.

Вихователі дитячих садків повинні сприймати дві точки зору:

  1. Розвивати глибоке розуміння маленької дитини.

  2. Усвідомлювати раннє дитинство як частину зростання і «саморозвитку», який триває все життя.

У змісті вальдорфської педагогіки потрібно багато часу для розвитку, росту і зрілості. Спочатку дитина розвивається тілесно: зовнішні органи, органи чуття, залози, органи травлення, дихання і кровообігу. Тілесна зрілість становить основу для свідомості дитини та її душевно-чуттєвих здібностей. Вальдорфська педагогіка передбачає здоровий розвиток, при якому розвивається людина комплексно - тіло, психіка і дух. Вальдорфська педагогіка дотримується правил: спочатку ходьба, потім мова і слова, потім мислення. У змісті вальдорфської педагогіки важливим є те, що тіло і його органи могли б повністю розвиватися, і що свідомість, пам'ять і розумові здібності не надто рано повинні посилюватися.

Важливе місце в цій методиці займає гра, причому кожному віку відповідають свої ігри, які стимулюють розвиток і фантазію дитини. У вальдорфських дитячих садах, як іграшки, найчастіше використовується природний матеріал - каміння, дерево, розпилені гілки, черепашки і каштани; рідше - спеціально виготовлені, з урахуванням певної функції, іграшки. За Вальдорфською педагогікою, тільки через чуттєве сприйняття, виникає наш зв'язок із суттю і природою речей. Цей досвід важливий, якщо людина хоче навчитися правильно оцінювати навколишнє середовище. Крім того, потрібно враховувати розбіжність між грою і роботою: вільна гра без певної мети у дитини протиставляється цілеспрямованій роботі дорослого і виникає тільки тоді, коли у дитини є можливість висловити свою фантазію.