Термін «неврастенік» ввів американський невропатолог Георг Бірд в 1869 році. Бірд зауважив, що нервова система людей «розхитується» після психологічної травми, напруженої роботи і фізіологічних поневірянь (хронічного недосипання, недоїдання або відсутності відпочинку). Що ж стосується дітей, то в юному віці виникненню цього розладу сприяють ще й інфекції, що ослабляють організм малюка.
Виділяють 3 стадії неврастенії:
- Гіперстенічна стадія. Дитина бурхливо реагує на гучні звуки, світло та інші дії навколишнього середовища, вона надмірно і часто буває дратівливою.
- Дратівлива слабкість. На цій стадії малюк буквально на все реагує сльозами: чи загавкав на нього собака, чи підвищила голос мама, або сусідка запропонувала цукерку - результат буде один. Плач стає для дитини універсальним способом прояви будь-яких емоцій.
- Гіпостенічна стадія. Її основними ознаками є млявість, апатія, підвищена сонливість і загальна пригніченість.
Лікування неврастенії полягає в упорядкуванні режиму дня, усуненні причини емоційного перенапруження і загальному зміцненні організму, що включає регулярне харчування, прийом вітамінів і довгі прогулянки на свіжому (а не загазованому!) повітрі.
Тік? Щось не так!
У багатьох дітей нервовість проявляється не тільки емоційними реакціями, а й часто повторюваними, стереотипними рухами, які в медицині називаються тіками. Фізіологи досі не дійшли спільної думки про механізми і причини виникнення цього явища: найпопулярніша гіпотеза полягає в тому, що тіки виникають через нестачу дофаміну - гормону, який виробляється ядрами головного мозку, розташованими під корою великих півкуль. Порушити механізми з виробництва цієї речовини можуть інфекції, черепно-мозкові травми і гіпоксія, яку відчуває малюк в животі у мами або під час пологів.
Однак самі по собі ці обставини нічого не значать, а от приєднався до них стрес (велика кількість розвиваючих занять, безконтрольний перегляд телевізора, розлучення батьків) цілком може спровокувати появу тіків. Найпоширенішими стереотипними рухами є моргання, мруження очей і рухи бровами. Рідше зустрічаються так звані голосові тіки - покашлювання і мимовільне шмигання носом. Практика показує, що більше 80% дітей до 14-16 років позбавляються від тіків за умови дотримання батьками всіх рекомендацій фахівців.
Зміна станів
✑ ДЕПРЕСІЯ. Дослідження психологів показали, що депресивний настрій матері та інших близьких дорослих сприяє підвищенню тривожності у дитини. Задоволений життям батько - це захисник, якому будь-які труднощі ні по чому. Той же, хто часто плаче і нарікає на долю, зазвичай сам потребує захисту: дитина розуміє, що не зможе захистити своїх близьких від неприємностей і відчуває величезне занепокоєння за них - і як наслідок - за своє майбутнє.
✑ РОЗДРАТОВАНІСТЬ. Багато дітей стають нервовими, бо з усіх сил намагаються скопіювати поведінку своїх батьків. Існування в ритмі «робота-дім-робота» накладає свій відбиток на кожного дорослого, що живе у великому місті. Звичайно, ми стараємося виключно заради дітей, але все-таки буде краще, якщо рольовою моделлю для малюка стане усміхнена і спокійна, а не вічно замучена проблемами мама.
Що таке невроз?
Порушення діяльності нервової системи, що виникло внаслідок психологічної травми, може привести до неврозу - внутрішнього конфлікту між бажаннями дитини і суворою реальністю. При цьому відкрито заявляти про свої переживання малюк не буде. Наприклад, дитина хоче отримувати всю увагу матері, але це неможливо, тому що у нього є брат або сестра. Дитина відчуває ревнощі, образу і гнів, але при цьому позбавлена можливості явно продемонструвати їх, адже така поведінка засмутить чи розсердить маму, а цього дітям, як правило, зовсім не хочеться. В результаті малюк починає несвідомо виражати свої емоції непрямим шляхом: стверджувати, що лякається криків немовляти і тому не хоче перебувати з ним в одній кімнаті, або, скажімо, щоночі приходити спати до мами, посилаючись на нічний кошмар.